Блог створений "Молодіжним об’єднанням народних дипломатів" (МОНД) для молодих та активних людей, які цікавляться міжнародними подіями та політикою...
30 апр. 2010 г.
«Нові безпекові виклики України»
28 квітня 2010 року, в Інституті світової політики відбулася дискусія на надзвичайно актуальну для нашої країни тему, а саме відносно нових безпекових викликів для України. Спікерами в даній дискусії виступили: Юрій Єхануров – Міністр оборони України 2007-2009 рр., Костянтин Морозов – Міністр оборони 1991-1993 рр., Євген Марчук – Міністр оборони 2003-2004, та Сергій Кириченко- Начальник Генштабу, Головнокомандувач ЗСУ (2005-2009 рр.).
Першим слово взяв Морозов Костянтин Петрович. Його виступ відрізнявся чітким вираженням власних поглядів та доволі широкою аргументацією. Цікавим видається і той факт, що Морозов є першим Міністром оборони України і добре обізнаний з тим як формувалась вся система оборони самостійної України і на який вектор інтеграції тоді опиралась вся державна влада.
З самого першого речення Костянтин Петрович наголосив на тому, що інтеграція України в НАТО є надзвичайно актуальною і необхідною. Серед основних аргументів «за» прозвучало наступне: гарантії безпеки, оптимізація бюджетних витрат в оборонній сфері, гарантія розвитку демократії в Україні, вступ до НАТО як передумова до інтеграції в ЄС та як наслідок повернення України в цивілізовану Європу.
Естафету виступу перехопив Марчук Євген Кирилович. Надзвичайно цікавим виявився і його виступ, що супроводжувався тонкими жартами та був насичений емоціями.
Євген Кирилович чітко дав зрозуміти аудиторії, що розглядає останні дії української політичної верхівки як відмову від євроатлантичного напрямку і вважає це великою стратегічною помилкою. На думку Євгена Кириловича євроінтеграція привела б Україну до глибокого реформування всього суспільства. А сьогоднішні дії влади ведуть країну до «дезінтеграції». Таким от політ коректним словом Євген Кирилович замінив у своєму виступі банальне розривання країни на частини.
Що стосується Харківських угод, то пан Марчук висловив думку, що ці три статті, які іменуються договором, не можуть врегулювати всіх проблем, що на сьогодні ще існують у зв’язку з Великим договором. Це і термін дії, і питання оренди, і кількості озброєнь, і ремілітаризації і багато інших суто технічних питань. До того ж він, як особа, чий підпис стоїть під Великим договором дуже добре з цим обізнаний. І багато слів з його вуст звучало про те, що однією з проблем розміщення на території Криму Чорноморського Флоту РФ, є те, що він не є якимось анклавом на певній території, а являє собою чисельні структури по всій території Кримського півострову, які здійснюють надзвичайно великий вплив на населення (російські телеканали, радіо, газети і тд.) і «за тридцять хвилин місто Севастополь може бути взяте під контроль спецслужбами ЧФ».
Єхануров Юрій Іванович був небагатослівним, але досить категоричним. Він підтвердив всі сказані раніше слова Євгена Кириловича щодо відмови України від євроатлантичної інтеграції. При цьому він вважає, що підписання Харківських угод було далеко не першим кроком України в цьому напрямку.
Пан Кириленко сказав буквально кілька слів і пішов від супротивного. А саме навів статистичні дані, особливо щодо витрат на озброєння в нейтральних країнах. Таким чином показуючи, що нейтралітет для України на сьогодні не є можливим, адже тоді доведеться, як би це не було парадоксально збільшувати витрати на озброєння. Тож він вважає НАТО єдиним можливим вектором інтеграції.
В кінці кінців всі спікери зійшлись на тому, що зараз час діяти. Особливо пан Марчук був незадоволений діями опозиції. Адже за його словами варто перед своїми виступами запрошувати експертів з військово-морських питань і консультуватись з ними. Тоді виступи опозиції проти договорів будуть мати більш чітку аргументацію, засновану на фактах, а не будуть схожі на переливання з пустого в порожнє.
Крім того було визначене ще одне важливе завдання на сьогодні – інформування суспільства. Спікери закликали всі громадські організації, експертне середовище, дослідницькі інститути допомогти виробити стратегію поведінки суспільства, а головне це пояснення цьому суспільству всіх сьогоднішніх процесів в країні. Адже доведеться погодитись – більшість населення просто не розуміє значення зроблених владою кроків чи просто перебуває під впливом неправильно поданої інформації з мас-медіа.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий